Побут козаків
Вояки в випадках
загрози татарських нападів, козаки залишалися невтомними
трудівниками. Вони активно освоювали нові землі, піднімаючи
цілину, прокладаючи шляхи, споруджуючи мости тощо. Понад берегами
рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали свої
поселення - зимівники.
Поселення зазвичай виникали на місцях уходів, тобто промислів.
Тут
козаки рибалили й переробляли рибу, а також полювали,
розводили бджіл. Завдяки уходам у 15-16 століттях козаки
поступово заселяли землі на схід і захід від Середньої та
Нижньої Наддніпрянщини - від Дністра до Сіверського Дінця і
Дону.
Поселення зазвичай виникали на місцях уходів, тобто промислів.
На
освоєних землях, особливо в їхній північній частині, де було
безпечніше від ординців, козаки сіяли хліб, копали городи,
закладали сади, організовували різні ремесла. Умови степу були
пригідними і для вирощування коней, великої рогатої та дрібної
худоби.
Серед козаків були стельмахи, теслі, ковалі, зброярі , кожум'яки, шевці, бондарі, тощо. Кожен козак був зазвичай і торговцем, бо продавав чи міняв не лише здобуте в походах, але й зроблене власними руками.
Серед козаків були стельмахи, теслі, ковалі, зброярі , кожум'яки, шевці, бондарі, тощо. Кожен козак був зазвичай і торговцем, бо продавав чи міняв не лише здобуте в походах, але й зроблене власними руками.
У самій Січі жили винятково неодружені козаки, що називали себе, на відміну від одружених, лицарями й товаришами. Тут частина з них розміщалася по тридцятьох восьми куренях, в самій Січі, а частина поза нею, по власних будинках; згідно із цим, частина харчувалася військовим столом, частина власним , але в загальному життя тих й інших була однакова. Повсякденне життя запорізьких козаків на Січі складалось в такий спосіб.Козаки піднімалися на ноги зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою водою, потім молилися богові й після молитви, через деякий час,сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об'їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, хто лагодив плаття, а хто просто лежав на боці,попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав розповіді інших і викладав плани нових походів.

Комментариев нет:
Отправить комментарий